Поняття про персональний комп'ютер

Персона́льний комп'ю́тер (ПК) — електронна обчислювальна машина, призначена для особистого використання,ціна, розміри та можливості якого задовольняють потреби багатьох людей.

Ще у 1968 році дослідник Дуглас Енгельбарт показав те, що стало звичним на початку 21 століття — електронну пошту, гіпертекст, текстовий процесор, відеоконференції та маніпулятора «мишу». Разом з тим у той час використання комп'ютера (ЕОМ) було занадто дорогими для індивідуального користування (у бізнесі чи освіті).

У 1970 році компанією Hewlett-Packard було презентовано розробку обчислювальної системи (комп'ютера), яка повністю розміщувалась на верхній частині столу і мала клавіатуру, маленький дисплей(монітор) і принтер. Першим персональним комп'ютером вважається Xerox Alto, розроблений у 1973 році Науково-дослідним центром компанії Xerox (PARC) у Пало-Альто (Каліфорнія, США). Він вже мав графічний інтерфейс (GUI), який пізніше служив прикладом для Apple Computer у створенні операційної системи для Macintosh і Microsoft для розробки інтерфейсу Windows. Комп'ютер Wang +2200 1973 року мав повнорозмірний дисплей на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ) та касети як засіб зберігання інформації. Впровадження мікропроцесорів призвело до масового поширення персональних комп'ютерів після 1975 року.

Склад сучасного настільного персонального комп'ютера:

1. Дисплей,
2. Системна плата,
3. Центральний процесор (Мікропроцесор),
4. Оперативна пам'ять,
5. Карти розширення,
6. Блок живлення,
7. Оптичний дисковод,
8. Постійна пам'ять (Твердий диск),
9. Клавіатура,
10. Миша комп'ютерна.

Склад системного блока

Усі основні вузли ПК розташовані всередині системного блока. Сис­темний блок є основним вузлом комп’ютера, він містить:

· електронні схеми, що керують роботою ПК (мікропроцесор, пам’ять, системна плата, контролери пристроїв тощо);

· накопичувачі на жорстких та гнучких магнітних дисках, накопи­чувачі на оптичних дисках;

· блок живлення, який перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем та двигу­нів приводів дисководів тощо;

· систему охолодження (вентилятори та радіатори), яка забезпечує необхід­ний температурний режим.

Обладнання, розміщене ззовні системного блока, належить до зов­нішніх пристроїв введення/виведення. Це обладнання також називають перифе­рійними пристроями.

На фронтальній стороні системного блока знаходяться:

· кнопка Power – для ввімкнення/вимкнення ПК;

· кнопка Reset – для перезавантаження комп’ютера при його зависан­ні, тобто коли в результаті помилки в роботі ПК він перестає виконувати ваші команди;

· 2 індикатори (лампочки, які світяться): індикатор живлення – горить постійно та індикатор роботи жорсткого диску – горить тоді, коли на диск записується інформація або зчитується з нього.

На передній панелі знаходяться дисководи. Це малий дисковод FDD для гнучких дисків, та дисковод з висуваючим лотком – це дисковод CD або DVD. Крім цього, на фронтальну панель для зручності виводять ще додаткові рознімання (USB, звукові).

На задній стороні системного блоку (рис. 26) знаходиться множина різних рознімних з’єднань для підключення зовнішніх пристроїв. Це два великих рознімних з’єднання для підключення живлення системного блока та монітора (деколи ці пристрої живляться окремо), рознімне з’єднання звукової карти – для підключення колонок, мікрофона, рознімне з’єднання відеокарти – для підключення монітора, паралельний LPT-порт – для підключення принтера, послідовний COM-порт – для підключення модема, гнізда PS/2 – для підключення клавіатури та мишки (рознімні з’єднання різного кольору). Гнізда виконуються різної форми з тоненькими штирками або з дірочками. Оскільки рознімне з’єднання унікальне, то переплутати підключення прист­роїв неможливо.

Корпуси системного блока є вертикальні та горизон­таль­ні (Desktop). В останній час більш сучас­ними вважа­ються вертикальні Midi Tower (середній) і Big Tower (великий) корпуси.

Блок живлення, як правило, вже вмонтований в корпус. Блоки живлення розрізняються за потужністю: 250 Вт, 300 Вт, 350 Вт, 400 Вт (краще за все). Цих потужностей має бути достатньо, щоб забезпечити енергоспоживання всіх під’єднаних до ПК пристроїв. Від ефективності блока живлення залежить стабільність роботи всієї системи.

Материнська плата

Материнська плата (головна плата, "мамка", "материнка") — основна плата системного блоку, на якій містяться основні компоненти комп'ютера. Головне завдання материнської плати — об’єднати і забезпечити спільну роботу складових частин комп'ютера за допомогою сукупності мікросхем (Чіпсет).

На материнській платі розміщені роз’єми, за допомогою яких приєднуються різні присторої:

• Сокет — роз’єм центрального процессора.
• РСІ-Express або AGP — швидка шина для відеокарти.
• Слоти модулів ОЗП(DIMM слоти) — приєднуються модулі оперативної пам'яті відповідного типу.
• Роз'єми для підключення блоку живлення.
• IDE слоти (SATA, ATA) призначення для підключення шлейфів, які зєднують вінчестер, DVD ROM, дискавод з материнською платою.
• Порти — призначені для під'єднання зовнішніх пристроїх (клавіатура, миша, принтер, сканер, колонки, навушники, мікрофон, flash - носії, web-камера...).

Сучасні материнські плати мають вельку кількість різноманітнихроз’ємів. При віборі материнки слід звертати увагу на:

1. фірму-виробника материнської плати (MSI, Asus, Gigabyte, DFI);

2. фірму-виробника чіпсета (AMD, VIA, Intel, nVidia).